Сторінками підручника географії

Вітаю! 

   Друже, я тобі розповім географічні характеристики Маркусової балки. Сподіваюсь, тобі буде цікаво!  

    Звичайна балка – це кінцева стадія розвитку яру, улоговина, яка  поросла травою, чагарниками або деревами.     

   Маркусова балка знаходиться на Павло-Кічкасі в Заводському районі м. Запоріжжя. Маркусова балка належить до басейну Дніпра. Клімат помірний континентальний. Середні температури січня від -2 до -9 С, а липня - від +20 до 24 С. Річна кількість опадів від 450 мм до 300мм. Сніговий покрив нестійкий, трапляється з грудня  до кінця лютого. Пр недостатньому зволоженні під степовою рослинністю сформувалися чорноземи південні. Як виникли балки? Ось що розповідаж легенда:

Маркусова балка

"Жив колись на землі змій. Багато він зжер людей, так як нікого сильнішого за нього на землі не було. Тоді – то  й задумали божі  ковалі Кузьма і Дем’ян цього змія з світу зжити. Піймали вони чудовисько, запрягли в плуг і давай орати. Орав він степ у довжину, орав поперек, та скільки змій не просив, не давали йому ні піти, ні їсти. Доки Кузьма і Дем’ян не зморили змія, орали глибоко – там потекли річки, а як зморили змія, орали мілко – там з’явилися балки."

Сьогодні кожен школяр, який вивчає географію, знає, що під час дощу можна помітити, що разом з водою з горбів зносяться дрібні камінчики та піщинки. Ці піщинки переносяться і відкладаються в іншому місті. 

Маркусова балка сьогодні

Отже, вода виконує три види роботи: руйнівну – вимивання або розчинення речовин земної кори; транспортну – переносить своїм потоком дрібні частинки; творчу – створює нові форми.   Які ж?

 Якщо схили горбів складені з пухких порід, то вода поступово прокладає собі постійний шлях, по якому вона стікає і виносить ці породи. Поява невеликої вимоїни свідчить про те, що розпочався процес ерозії – руйнування поверхні водяними потоками. Поступово вода поглиблює і розширює вимоїну, яка перетворюється в яр, спочатку невеликий, а потім - глибокий та широкий. Так, в Україні трапляються яри, довжина яких вимірюється в кілометрах. Яри знищують родючі землі, заважають будівництву. Якщо не вести боротьбу з яром, він збільшується після кожного дощу.
З часом ерозія послаблюється, схили яру стають положистими, на них оселяються рослини. Яр старіє і перетворюється в балку – улоговину, порослу травою, чагарниками або деревами. Звичайна балка – це кінцева стадія розвитку яру.

   На жаль, публікацій саме про Маркусову балку, яка нас так цікавила, практично не було. Але через Інтернет нам пощастило зустрітися з людиною, яка давно займається цією ж проблемою.Це Анатолій Федорович Сокур. 

Звичайно, нам дуже хочеться, щоб і ви знали про цю чудову людину, з якою нам пощастило зустрітися. Анатолій Федорович Сокур народився 3 березня 1940  р.  у м.  Запоріжжя. До школи  пішов  у  1947  р. В  1959  –  1962  рр.  служив  в  армії. В  1971  р.  закінчив філологічний факультет Киргизького державного університету (м. Фрунзе).

В 1975 р. повернувся до Запоріжжя. З 1977 р. працював на Запорізькому сталепрокатному заводі. Історією рідного краю почав захоплюватися давно.  Перша  краєзнавча  праця  “Павло-  Кічкас”  була опублікована  у  серпні  1986  р.  у  газеті  “Запорізька правда”.  Пізніше  неодноразово  друкувався  у  часописах “Комсомолець Запоріжжя”, “Запорозька Січ”, “Верже”. Він  - автор багатьох краєзнавчих розвідок з історії Хортиці та запорозького козацтва. У 2000 р. у обласному видавництві “Просвіта” вийшла його перша книга  “Історія Хортиці”;  збірник  краєзнавчих  нарисів  “Вознесенівська  гора” (2003 р.), збірка “Як казали запорозькі козаки” (2008 р.). Він роками збирав козацькі фразеологізми. Знаходив їх в історичних працях, хроніках, в архівних документах, записував по селах від старих людей. З колоритних оповідок дізнаємось багато цікавого про побут  і  звичаї Січового  товариства. Зримо постає перед читачами хвилююча панорама Запорозької вольниці, і, здається, потрапляєш у живу стихію козацького буття, з його прозою, лірикою, романтикою, героїзмом. Біль детально про це у Вас є можливість прочитати на сторінках електронного ресурсу "Історія Хортиці"